Вони боролися за все українське
Ukrainian English French German Polish

Вони боролися за все українське

Оцініть матеріал!
(5 голосів)

Анексія Криму та війна на сході застали Україну зненацька.

Не маючи жодного досвіду ведення бойових дій добровольчі батальйони, підрозділи національної гвардії та ЗСУ завдяки героїчним зусиллям та ціною багатьох тисяч життів все ж змогли стримати ворога, і не дали хвилі сепаратизму розповсюдитися по території нашої Батьківщини. Вони не мали ні надсучасної зброї, ні обмундирування, ні досвіду, проте вони це зробили. Єдиною їх перевагою перед озброєними новітніми зразками Російської зброї і вивченими професійними інструкторами «повстанцями» було розуміння того, за що вони воюють. Вони захищали свою країну, свої сім’ї. Вони боролися за все українське. За все те, рідне, що пам’яталося з дитинства і гріло душу навіть холодними зимовими ночами під обстрілами «градів». Вони не могли це втратити, тому не відступали навіть коли вже не залишалось сил. Патріотизм вів їх у бій, спонукаючи на подвиги заради України.

То що таке патріотизм? Це почуття, яке змушує в разі необхідності залишити всі свої буденні справи та взяти до рук зброю. Це сила, яка спрямовує людей у саме пекло боїв заради миру. Це нестримна любов і повага до своєї країни, джерелами якої є багата культура та героїчна історія українського народу та української землі.

Перебуваючи у черговий раз у зоні проведення АТО в якості волонтера, ми із моїм товаришем Олександром Русіним привезли на фронт невеличкий концерт української пісні за участю Лариси Борисенко та Євгена Присяжнюка. Чесно кажучи я був шокований. Я не можу передати вам ті погляди, ту жадібність з якою українські солдати та місцеві жителі будь якого віку слухали українську пісню, дивилися на українські національні вбрання. Вони вбирали українську культуру як спрагла земля воду після тривалої засухи. Я не знаю як ці люди змогли зберегти у собі відчуття любові до України, пронести його крізь жах обстрілів, голод та, щонайприкріше, байдужість влади. Їх наче забули.

Тут немає нічного українського, окрім пошарпаних та брудних бойових прапорів. Тут немає українського телебачення, сюди рідко навідуються українські знаменитості, немає нічого, що могло б нагадувати людям що вони українці, що Україна їх не забула і не кинула напризволяще. Вони люблять Україну лише по пам’яті, лише зберігши в душі її часточку.

Нажаль так не може тривати вічно, і рано чи пізно постійна російська пропаганда, яка лунає звідусіль, візьме своє. Люди повірять у «спасителя Путіна», у «велич російської армії» та «щедрість російської душі» і сором’язливо сховають вишиванку подалі у скриню. Ми не можемо цього допустити. Ми повинні давати людям те, чого вони прагнуть. Те, заради чого вони готові терпіти жахи війни і зберегти віру у найкраще. Ми не повинні дати їм забути хто вони є. Забути, що вони українці. Що вони патріоти. І що без них - не буде і нас.

Ідеологічна підтримка фронту та звільнених територій – обов’язкова умова збереження миру. Без цього нас чекає поразка. Без цього не буде українського Донбасу, без цього не буде Криму, а значить і не буде України.

Читати 683 разів

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Гімн

gimn1

help

Контакти

Адреса: 03150, м.Київ, вул. Антоновича, 157

тел. +38 (044) 200-22-01

E-mail:  patriot-org@ukr.net

 Прес-служба:   044 200-22-01;  063 829-77-46

                         

Соціальні мережі

Партнери партії