Показати матеріали по тегу: волонтер
Ukrainian English French German Polish
Волонтерство вірвалося в наше життя разом з Майданом та війною на Сході. Волонтери в найтяжчі часи взяли на свої плечі найтяжчу ношу – відповідальність за країну, за армію, за життя бійців, за долі зовсім незнайомих людей. Впродовж трьох років саме вони тримають Небо над Україною! Завдяки волонтерам вдалося зупинити навалу зі Сходу і відродити українську армію.
Коли я чую слово «волонтер», то передочимаодразу постає постатьЛілі Мусіхіної. Для мене особисто, як і для багатьох, вона стала символом волонтерства. 
До Майдану ЛілюМусіхіну знали як  етнографа  і українську письменницю. Вона пройшла Майдан у найгарячіших його фазах і він переформатував її заново. Тепер її передусім знають як громадську діячку,  волонтера, активістку тернопільської «Самооборони».Вона – першоюзакликала створити волонтерський рух допомоги воїнам АТО. За час російсько-української війни Ліля разом з побратимами організувала цілу волонтерську мережу. Зуміла об’єднати навколо волонтерського Штабутих, кому небайдужа Україна: рестораторів і фермерів, власників приватних підприємств і звичайних містян.
Впродовж останніх років Ліля фактично живе в Штабі. Разом із побратимом-майданівцем Романом Павлишином вони  годують-одягають бійців, займаються допомогою демобілізованим. Їдять мало, багато п'ють кави. І не тому, що понад усе люблять цей терпкий напій, він на деякий час дає відчуття бадьорості.
Вони навчилися вишивати, пекти пряники, розмальовувати їх, освоїли ще безліч потрібних вмінь. Навчилися любити і чекати, без надії сподіватись.
Тут, у волонтерському Штабі, нічого не цінують так дорого, як тишу, мовчання і спокій. Бо тут такого майже нема. Від постійного потоку відвідувачів часом закладає у вухах і стає пекучо-боляче від вічного пропускання через себе гігабайтів людського горя. 
Тут, в цьому тісному приміщенні неймовірна концентрація почуттів - біди і радості, агресії та доброти, жертовності та егоїзму, надії і відчаю, мабуть, як ніде в світі.
Впродовж цих важких післямайданівських років сюди приходять солдати, аби попросити про нові берці та бушлат, тут збирають кошти для операцій пораненим, тут шукають безвісти пропалих та звідси організовують перевезення загиблих. Тепер, щоправда, уже значно менше. Запрацювали військкомати та органи влади… Та на початку війни цією чорною роботою займались самі лише волонтери. 
Періодично хлопають двері, заходять люди. Хтось приносить ліки, хтось – їжу. Ще хтось приходить просити по допомогу. 
Ні копійкиза свою титанічну роботу. Грошей волонтери для себе не заробляють. Усі кошти, які надходять від доброчинців з усього світу, з проданих (власноруч зроблених) вишивок, тисяч випечених пряників та іншого - витрачають на потреби бійців.
«Волонтерам ми не платимо – каже Ліля - і не дозволяємо собі навіть гривні взяти з каси, бо як тільки ми це зробимо, то втратимо повагу до себе і перестанемо бути волонтерами, станемо заробітчанами.»
За словами активістки, охочих допомогти воякам серед тернополян багато: хто грошима, хто одягом, а хто й продуктами. Не забувають про земляків і українці, які нині мешкають за кордоном. Щодня хтось дивує своєю щирістю, добротою і бажанням допомогти. Та з кожним днем все важче і важче відшукувати потрібні кошти. Люди втомилися від невизначеності і від облуди,розчаровуються і через лжеволонтерів.
«Ще на початках, усі вірили в ідею, - втомлено говорить Ліля, - ми збирали багато грошей на допомогу нашим хлопцям. А тепер усі просто зневірилися. Вони бачать, що влада погрузла в корупції, у розкошах. Для багатьох війна стала джерелом самозбагачення. І в той же час допомагати армії закликають бідних.»
Опубліковано в Регіональні новини

Гімн

gimn1

help

Контакти

Адреса: 03150, м.Київ, вул. Антоновича, 157

тел. +38 (044) 200-22-01

E-mail:  patriot-org@ukr.net

 Прес-служба:   044 200-22-01;  063 829-77-46

                         

Соціальні мережі

Партнери партії