Декларація ООН про права корінних народів
Ukrainian English French German Polish

Декларація ООН про права корінних народів

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

20 березня 2014 р. Верховною Радою України було прийнято Постанову №1140-VII "Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантій прав кримськотатарського народу у складі Української держави".

У Заяві Верховна Рада України, серед іншого, гарантувала збереження та розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримськотатарського народу як корінного народу та всіх національних меншин України та заявила про підтримку Декларації ООН про права корінних народів (далі -- Декларація), прийнятої 13 вересня 2007 р. резолюцією 61/295 Генеральної Асамблеї ООН.

Декларація є наріжним документом прав корінних народів, визнаним цивілізованими державами світу. Порушення державою-агресором норм і принципів Декларації на окупованій території Криму стає сьогодні важливим аргументом у міждержавних позовах України проти РФ.

Декларація Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів

Резолюція прийнята Генеральною Асамблеєю від 13 вересня 2007

Генеральна Асамблея,

враховуючи рекомендації Ради з прав людини, що містяться в резолюції 1/2 від 29 червня 2006 року, в якій Рада ухвалила текст Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів,

посилаючись на її резолюцію 61/178 від 20 грудня 2006 року, в якій вона постановила відкласти розгляд та прийняття рішення стосовно Декларації для того, щоб надати час для проведення подальших консультацій, і також постановила закінчити її розгляд до завершення шістдесят першої сесії Генеральної Асамблеї,

приймає Декларацію Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів, що міститься у додатку до цієї резолюції.

107-е пленарне засідання,

13 вересня 2007 року

Додаток

Декларація Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів

Генеральна Асамблея,

керуючись цілями і принципами Статуту Організації Об’єднаних Націй та принципом сумлінного виконання зобов’язань, взятих на себе Державами згідно з Статутом,

підтверджуючи, що корінні народи рівні з усіма іншими народами, і водночас визнаючи право всіх народів відрізнятися один від одного, вважати себе інакшими і в такій своїй якості користуватися повагою,

підтверджуючи також, що всі народи сприяють різноманіттю та збагаченню надбання цивілізацій та культур, які становлять спільну спадщину людства,

підтверджуючи надалі, що усі доктрини, політична чи практична діяльність, які засновані або пропагують вищість народів чи окремих осіб, на підставі національного походження чи расових, релігійних, етнічних і культурних відмінностей, або стверджують таку перевагу, є расистськими, науково хибними, юридично недійсними, аморальними та соціально несправедливими,

підтверджуючи знову, що корінні народи при здійсненні своїх прав повинні бути вільними від будь-якого виду дискримінації,

будучи стурбованою тим, що корінні народи страждали від історичної несправедливості як результату, в тому числі, їхньої колонізації та позбавлення їхніх земель, територій і ресурсів, тим самим перешкоджаючи їм реалізовувати, зокрема їхнє право на розвиток відповідно до їхніх власних потреб та інтересів,

визнаючи нагальну потребу поважати та підтримувати невід’ємні права корінних народів, що виходять з їхніх політичних, економічних і соціальних структур та їхніх культур, духовних традицій, історії та філософії, особливо їхнє право на їхні землі, території та ресурси,

визнаючи також нагальну необхідність поважати та пропагувати права корінних народів, закріплених у договорах, угодах та інших конструктивних домовленостях між Державами,

схвалюючи факт, що корінні народи самоорганізовуються задля політичного, економічного, соціального і культурного зростання та з метою припинення всіх форм дискримінації та утисків будь-де,

будучи переконаною в тому, що контроль корінних народів за  розвитком подій, які стосуються їх та їхніх земель, територій та ресурсів, дозволить їм зберігати та зміцнювати їхні інституції, культуру та традиції, а також сприяти їхньому розвитку відповідно до їхніх прагнень і потреб,

визнаючи, що повага до традиційних знань, культур і практик корінних народів сприяє сталому та справедливому розвитку і належному управлінню довкіллям,

наголошуючи на вагомому внеску демілітаризації земель і територій корінних народів у питанні досягнення миру, економічного і соціального прогресу та розвитку, взаєморозуміння і дружніх стосунків між націями та народами світу,

визнаючи, зокрема, право сімей та спільнот корінних народів на збереження спільної відповідальності за виховання, навчання, освіту та благополуччя їхніх дітей, відповідно до прав дитини,

враховуючи, що права, закріплені у договорах, угодах та інших конструктивних домовленостях між Державами і корінними народами є, в деяких ситуаціях, питаннями міжнародними за врегулюванням, інтересом, відповідальністю та  характером,

вважаючи також, що договори, угоди та інші конструктивні домовленості, та відносини, які вони регулюють, є основою для зміцнення партнерства між корінними народами та Державами,

визнаючи, що Статут Організації Об’єднаних Націй, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, а також Віденська декларація та Програма дій підтверджують основоположне значення права на самовизначення всіх народів, завдяки якому вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток,

пам’ятаючи про те, що ніщо у цій Декларації не може бути використане для заперечення права будь-якого народу на самовизначення, здійснюваного згідно з міжнародним правом,

будучи переконаною, що визнання прав корінних народів згідно з цією Декларацією сприятиме налагодженню гармонійних і взаємовигідних відносин між Державами та корінними народами, заснованих на принципах справедливості, демократії, поваги до прав людини, недискримінації та сумлінності,

закликаючи Держави дотримуватися і ефективно виконувати всі їхні зобов’язання відносно корінних народів згідно міжнародних договорів, зокрема тих, які стосуються прав людини, консультуючись та співпрацюючи з відповідними народами,

наголошуючи на важливій і послідовній ролі Об’єднаних Націй у пропагуванні та захисті прав корінних народів,

вважаючи, що ця Декларація є ще одним важливим кроком на шляху до визнання, пропагування та захисту прав і свобод корінних народів та розвитку у цій сфері відповідних заходів у системі Організації Об'єднаних Націй,

визнаючи та підтверджуючи, що особи, які належать до корінних народів, мають право без дискримінації користуватися всіма правами людини, визнаними міжнародним правом, і що корінні народи володіють колективними правами, які необхідні для їхнього існування, благополуччя та всебічного розвитку як народів,

визнаючи, що становище корінних народів відрізняється в різних регіонах та різних країнах, і що важливість національних та регіональних особливостей, різних історичних і культурних передумов повинна враховуватись,

урочисто проголошує наступну Декларацію Організації Об'єднаних Націй про права корінних народів як стандарт для досягнення в дусі партнерства і взаємної поваги:

Стаття 1. Корінні народи мають право на цілковите дотримання всіх, колективно та індивідуально, прав і фундаментальних свобод людини, визначених у Статуті Організації Об'єднаних Націй, Загальній декларації прав людини у міжнародному праві прав людини.

Стаття 2. Корінні народи та особи, які до них належать, є вільними й рівними з усіма іншими народами та особами й мають право бути вільними від будь-якого виду дискримінації при здійсненні своїх прав, зокрема тих, які ґрунтуються на їхньому корінному походженні або ідентичності.

Стаття 3. Корінні народи мають право на самовизначення. Зважаючи на цінність цього права, вони вільно визначають свій політичний статус та вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток.

Стаття 4. Корінні народи, при здійсненні свого права на самовизначення, мають право на автономію чи самоврядування в питаннях, які стосуються їхніх внутрішніх і місцевих справ, а також шляхів та засобів фінансування їхніх автономних функцій.

Стаття 5. Корінні народи мають право зберігати й зміцнювати свої самобутні політичні, правові, економічні, соціальні та культурні інституції, зберігаючи при цьому своє право на цілковиту участь, якщо таким є їх вибір, у політичному, економічному, соціальному і культурному житті Держави.

Стаття 6. Кожна особа, яка належить до корінного народу, має право на громадянство.

Стаття 7.

1. Особи, які належать до корінних народів, мають право на життя, фізичну та психічну цілісність, свободу та особисту безпеку.

2. Корінні народи мають колективне право жити в умовах свободи, миру і безпеки в якості самобутніх народів і не можуть бути піддані жодному акту геноциду або будь-якому іншому акту насильства, включаючи примусове переселення дітей з однієї групи до іншої.

Стаття 8.

1. Корінні народи та особи мають право не бути підданими примусовій асиміляції або знищенню їхньої культури.

2. Держави забезпечують ефективні механізми запобігання та правового захисту від:

а) будь-якого діяння, що ставить як мету чи результат позбавлення їхньої цілісності як самобутніх народів, або їхніх культурних цінностей чи етнічних ідентичностей;

б) будь-якого діяння, що ставить як мету чи результат позбавити їх їхніх земель, території або ресурсів;

в) будь-якої форми примусового переміщення населення, що ставить як мету чи результат порушення або знищення будь-якого з їхніх прав;

г) будь-якої форми примусової асиміляції або інтеграції;

д) будь-якій форми пропаганди, спрямованої на заохочення або розпалювання расової чи етнічної дискримінації, спрямованої проти них.

Стаття 9. Корінні народи та особи мають право належати до корінної спільноти чи нації згідно традицій та звичаїв відповідної спільноти чи нації. Дискримінація будь-якого виду не може виникати у випадку здійснення цього права.

Стаття 10. Корінні народи не можуть примусово бути виселеними із своїх земель чи територій. Жодне переміщення не може здійснюватись без вільної, попередньої й поінформованої згоди відповідних корінних народів і тільки після укладення угоди про справедливу і чесну компенсацію та, якщо це можливо, з передбаченням варіанту повернення.

Стаття 11.

1. Корінні народи мають право дотримуватись та відроджувати свої культурні традиції та звичаї. Це включає в себе право на збереження, захист і розвиток минулих, теперішніх та майбутніх проявів їхньої культури, таких, як археологічні та історичні пам’ятки, артефакти, залишки конструкцій, обряди, технології, твори образотворчого та театрально-сценічного мистецтва, літератури.

2. Держави забезпечують відшкодування через ефективні механізми, які можуть включати реституцію, спільно розроблену з корінними народами та з повагою до їхніх культурних, інтелектуальних, релігійних та духовних надбань, відчужених без їхньої вільної, попередньої і поінформованої згоди або з порушенням їхніх законів, традицій і звичаїв.

Стаття 12.

1. Корінні народи мають право виявляти, практикувати, розвивати і передавати свої духовні та релігійні традиції, звичаї та обряди; право зберігати, охороняти і відвідувати без присутності сторонніх осіб місця, які мають для них релігійне та культурне значення; право користуватися і здійснювати контроль за своїми ритуальними об’єктами; і право на репатріацію останків своїх померлих.

2. Держави прагнуть забезпечити можливість доступу та/або репатріації ритуальних об’єктів та останків їхніх померлих, що знаходяться у них, через чесні, прозорі та ефективні механізми, розроблені спільно з відповідними корінними народами.

Стаття 13.

1. Корінні народи мають право відроджувати, використовувати, розвивати і передавати майбутнім поколінням свої історії, мови, усні народні традиції, філософії, системи писемності та твори літератури, а також позначати та зберігати свої власні назви та імена спільнот, місць та осіб.

2. Держави вживають ефективних заходів щодо забезпечення та захисту цього права, а також щодо забезпечення належного розуміння корінними народами та розуміння їх в ході політичних, судових і адміністративних розглядів, шляхом, якщо необхідно, використання синхронного перекладу або інших відповідних засобів.

Стаття 14.

1. Корінні народи мають право встановлювати та здійснювати контроль за своїми освітніми системами та освітніми інституціями з рідною мовою викладання у такий спосіб, який відповідає їхній культурній традиції навчання та засвоєння знань.

2. Особи, які належать до корінних народів, особливо діти, мають право на отримання освіти усіх рівнів та форм, передбачених Державою, без будь-якого виду дискримінації.

3. Держави спільно з корінними народами вживають ефективних заходів з метою забезпечення особам, які належать до корінних народів, особливо дітям, в тому числі тим, які проживають поза їхніми громадами, можливість доступу до освіти з урахуванням їхніх культурних традицій та їхньою рідною мовою.

Стаття 15.

1. Корінні народи мають право на повагу до гідності та різноманіття їхніх культур, традицій, історій та сподівань, які повинні належним чином висвітлюватись у освітніх програмах та через інформування громадськості.

2. Держави, консультуючись та співпрацюючи з відповідними корінними народами, вживають ефективних заходів, спрямованих на подолання упереджень та ліквідацію дискримінації, на пропагування толерантності, взаєморозуміння та добрих взаємовідносин між корінними народами і всіма іншими соціальними верствами.

Стаття 16.

1. Корінні народи мають право започаткувати свої власні засоби масової інформації своєю рідною мовою та отримувати доступ до всіх видів засобів масової інформації, які не належать корінним народам, без будь-якого виду дискримінації.

2. Держави вживають ефективних заходів та забезпечують належне висвітлення культурного різноманіття корінних народів в державних засобах масової інформації. Держави, без шкоди для забезпечення свободи думки і слова, сприяють адекватному висвітленню культурного різноманіття корінних народів в недержавних засобах масової інформації.

Стаття 17.

1. Особи, які належать до корінних народів, та корінні народи мають право повною мірою користуватися всіма правами, гарантованими діючим міжнародним трудовим правом та місцевим трудовим законодавством.

2. Держави, консультуючись та співпрацюючи з відповідними корінними народами, вживають спеціальних заходів, спрямованих на захист дітей, які належать до корінних народів, від їх економічної експлуатації та використання в будь-яких видах робіт, які мають високий ступіть можливої небезпеки або заважають навчанню дитини, або можуть завдавати шкоди здоров'ю або фізичному, розумовому, духовному, моральному чи соціальному розвитку, зважаючи на їхню особливу вразливість і важливість освіти для розширення їхнього потенціалу.

3. Особи, які належать до корінних народів, мають право не бути об’єктом будь-яких видів дискримінаційних умов праці, і, зокрема, зайнятості або заробітної плати.

Стаття 18. Корінні народи мають право на участь у прийнятті рішень з питань, які можуть впливати на їхні права, через представників, що обираються ними самими згідно їхніх власних процедур, а також право на збереження і розвиток своїх власних самоврядних інституцій.

Стаття 19. Держави консультуються та сумлінно співпрацюють з відповідними корінними народами через їхніх представницькі інституції з метою забезпечення вільної, попередньої і поінформованої згоди перед прийняттям та імплементацією правових та адміністративних заходів, що можуть вплинути на них.

Стаття 20.

1. Корінні народи мають право на підтримку та розвиток своїх політичних, економічних, соціальних систем або інституцій, право на безпечне використання гарантованих їм власних засобів до існування та розвитку, на вільне заняття своїми традиційними та іншими економічними видами діяльності.

2. Корінні народи, позбавлені своїх власних засобів до існування та розвитку, мають право на справедливе і чесне відшкодування шкоди.

Стаття 21.

1. Корінні народи мають право без будь-якого виду дискримінації на поліпшення економічних та соціальних умов їхнього життя, включаючи, зокрема, такі галузі, як освіта, зайнятість, професійно-технічна підготовка та перепідготовка, забезпечення житлом і безпечним довкіллям, охорона здоров'я і соціальне забезпечення.

2. Держави вживають ефективних заходів і, якщо доцільно, спеціальних заходів, спрямованих на забезпечення постійного покращення їхніх економічних та соціальних умов. Виняткова увага приділяється правам і особливим потребам людей похилого віку, жінок, молоді, дітей і осіб з вадами здоров’я, які належать до корінних народів.

Стаття 22.

1. У процесі імплементації цієї Декларації виняткову увагу слід приділити правам і особливим потребам людей похилого віку, жінок, молоді, дітей і осіб з вадами здоров’я, які належать до корінних народів.

2. Держави спільно з корінними народами вживають засобів, спрямованих на забезпечення цілковитої безпеки та гарантій захисту від будь-яких форм насильства і дискримінації жінкам та дітям, які належать до корінних народів.

Стаття 23. Корінні народи мають право визначати та розвивати пріоритетні напрями і стратегії з метою здійснення свого права на розвиток. Зокрема, корінні народи мають право брати активну участь у розробці та визначенні програм з охорони здоров'я, забезпечення житлом та інших економічних та соціальних програм, які їх стосуються, і, наскільки це можливо, реалізовувати такі програми через свої власні інституції.

Стаття 24.

1. Корінні народи мають право на традиційну для них медицину та підтримку своїх практик охорони здоров’я, включаючи збереження найважливіших для них лікарських рослин, тварин і мінералів. Особи, які належать до корінних народів, також мають право на доступ без будь-якого виду дискримінації до всіх видів соціальних та медичних послуг.

2. Особи, які належать до корінних народів, мають рівне право на користування найвищим рівнем досягнень в галузі охорони фізичного і психічного здоров'я. Держави здійснюють всі необхідні кроки для поступового досягнення повної реалізації цього права.

Стаття 25. Корінні народи мають право на підтримку та зміцнення їхніх особливих духовних зв’язків із землями, територіями, водоймами і морськими прибережними водами, а також іншими ресурсами, які традиційно їм належали, були зайняті або іншим чином використовувались ними, і нести відповідальність перед майбутніми поколіннями за це.

Стаття 26.

1. Корінні народи мають право на землі, території та ресурси, які традиційно їм належали, були зайняті або іншим чином використовувались чи набувались ними.

2. Корінні народи мають право володіти, використовувати, розвивати та контролювати землі, території та ресурси, які є у їхній власності внаслідок їхнього традиційного володіння чи іншого традиційного зайняття або використання, а також набуття.

3. Держави забезпечують юридичне визнання і захист цих земель, територій та ресурсів. Таке визнання здійснюється з належною повагою до звичаїв, традицій та систем землеволодіння відповідних корінних народів.

Стаття 27. Держави приймають та здійснюють спільно з корінними народами справедливий, незалежний, неупереджений, відкритий і прозорий процес, спрямований на визнання та юридичне підтвердження прав корінних народів, що стосуються їхніх земель, територій та ресурсів, включаючи ті, які традиційно їм належали, були зайняті або іншим чином використовувались ними, відповідно до права, традицій, звичаївта системи землеволодіння корінних народів. Корінні народи мають право брати участь у цьому процесі.

Стаття 28.

1. Корінні народи мають право на відшкодування за допомогою засобів, які можуть включати реституцію або, якщо це неможливо, на справедливу і чесну компенсацію за землі, території та ресурси, які традиційно їм належали, були зайняті або іншим чином використовувались ними, та які були конфісковані, відчужені, забрані, окуповані або пошкоджені, без їхньої вільної, попередньої й поінформованої згоди.

2. Якщо інше добровільно не погоджено з відповідними народами, то компенсація надається у формі земель, територій та ресурсів рівнозначних за якістю, розміром і правовим статусом або у формі грошової компенсації чи іншого належного відшкодування.

Стаття 29.

1. Корінні народи мають право на збереження та охорону довкілля та продуктивності їхніх земель, територій та ресурсів. Держави розробляють та реалізовують програми допомоги для корінних народів з метою такого збереження і захисту без будь-якого виду дискримінації .

2. Держави використовують ефективні механізми захисту від можливого зберігання або утилізації небезпечних матеріалів на землях чи територіях корінних народів без їхньої вільної, попередньої й поінформованої згоди.

3. Держави, у випадку необхідності, вживають ефективних заходів, спрямованих на повне і належне виконання програм моніторингу, підтримки та відновлення здоров'я корінних народів, що розробляються і реалізуються народами, постраждалими від таких матеріалів.

Стаття 30.

1. Військова діяльність не проводиться на землях або територіях корінних народів, тільки якщо це не виправдане відповідними суспільними інтересами або у інший спосіб вільно не узгоджене або запропоноване з боку відповідних корінних народів.

2. Держави проводять ефективні консультації з відповідними корінними народами, перед використанням їхніх земель.для військової діяльності, за допомогою належних процедур і, зокрема, через їхні представницькі інституції, стосовно використання їхніх земель або територій для військової діяльності.

Стаття 31. Корінні народи мають право на збереження, контроль, захист і розвиток своєї культурної спадщини, традиційних знань і традиційних форм культурного самовираження, а також проявів їхніх наук, технологій та культур, включаючи людські та генетичні ресурси, насіння, ліки, знання властивостей фауни і флори, усні народні традиції, літературні твори, побудови, спорт і традиційні ігри, образотворче і театрально-сценічне мистецтво. Вони також мають право набувати, контролювати і захищати свою інтелектуальну власність шодо такої культурної спадщини, традиційних знань і традиційних виражень культури.

2. Держави, консультуючись з корінними народами, вживають ефективних заходів з метою визнання і захисту цих прав. .

Стаття 32.

1. Корінні народи мають право визначати та розвивати пріоритетні напрями і стратегії з метою розвитку або використання їхніх земель або територій та інших ресурсів.

2. Держави консультуються та добросовісно співпрацюють з відповідними корінними народами, за допомогою належних процедур, і, зокрема, через їхні представницькі інституції для того, щоб заручитися їхньою вільною і поінформованою згодою перш ніж затвердити будь-який проект, що стосується їхніх земель, територій чи інших ресурсів, особливо такий, який пов'язаний з розвитком, утилізацією або розробкою корисних копалин, водних або інших ресурсів.

3. Держави використовують ефективні механізми для справедливого і чесного відшкодування збитків від будь-якої такої діяльності, і застосовують належні заходи для того, щоб зменшити несприятливі екологічні, економічні, соціальні, культурні чи духовні наслідки.

Стаття 33.

1. Корінні народи мають право визначати свою власну ідентичність або членство відповідно до їхніх звичаїв і традицій. Це не повинно завдавати шкоди праву осіб, які належать до корінних народів, на отримання громадянства Держав, в яких вони живуть.

2. Корінні народи мають право визначати структури та вибирати членство їхніх інституцій відповідно до їхніх власних процедур.

Стаття 34. Корінні народи мають право на підтримку, розвиток та збереження їхніх інституційних структур та їхніх особливих звичаїв, духовності, традицій, процедур, практики і, у випадку їхнього існування, правових систем або звичаїв, відповідно до міжнародних стандартів прав людини.

Стаття 35. Корінні народи мають право визначати види відповідальності фізичних осіб у своїх спільнотах.

Стаття 36.

1. Корінні народи, зокрема ті, які розділені міжнародними кордонами, мають право підтримувати і розвивати контакти, відносини і співпрацю, включаючи діяльність у духовних, культурних, політичних, економічних і соціальних сферах, як із членами їхньої власної спільноти, так і з іншими народами поза межами кордонів.

2. Держави, консультуючись та співпрацюючи з корінними народами, вживають ефективних заходів щодо сприяння здійсненню і забезпеченню імплементації цього права.

Стаття 37.

1. Корінні народи мають право на визнання, дотримання та забезпечення виконання договорів, угод та інших конструктивних домовленостей, укладених з Державами або їхніми правонаступниками, пошанування та повагу від Держав до таких договорів, угод та інших конструктивних домовленостей.

2. Ніщо у цій Декларації не повинно тлумачитися як таке, що применшує або заперечує права корінних народів, що містяться в договорах, угодах та інших конструктивних домовленостях.

Стаття 38. Держави, консультуючись та співпрацюючи з корінними народами, вживають належних заходів, включаючи законодавчі заходи, для досягнення цілей цієї Декларації.

Стаття 39. Корінні народи мають право доступу до фінансової та технічної допомоги з боку Держав та через міжнародну співпрацю, для здійснення прав, що містяться у цій Декларації.

Стаття 40. Корінні народи мають право доступу та швидкого вирішення через справедливі й чесні процедури врегулювання конфліктів і суперечок з Державами або іншими сторонами, а також на ефективні засоби правового захисту від всіх посягань на їхні індивідуальні і колективні права. Такі рішення приймаються, враховуючи звичаї, традиції, права і нормативно-правові системи відповідних корінних народів та міжнародні права людини.

Стаття 41. Органи та спеціалізовані установи системи Організації Об'єднаних Націй, інші міжурядові організації сприяють повній реалізацій положень цієї Декларації шляхом налагодження, зокрема, фінансової співпраці та технічної допомоги. Шляхи та засоби забезпечення участі корінних народів в питаннях, які їх стосуються, визначаються.

Стаття 42. Організація Об'єднаних Націй, її органи, включаючи Постійний Форум з питань корінних народів, і спеціалізовані установи, у тому числі на державному рівні, Держави підтримують повагу до цієї Декларації і повне виконання її положень та продовжують ефективно впроваджувати цю Декларацію.

Стаття 43. Визначені у Декларації права встановлюють мінімальні стандарти для існування, гідності і благополуччя корінних народів світу.

Стаття 44. Всі визначені права і свободи однаково гарантовані чоловікам і жінкам, які належать до корінних народів.

Стаття 45. Ніщо у цій Декларації не повинно тлумачитися як таке, що обмежує чинні права корінних народів тепер або обмежуватиме їхні права і набуття їхніх права у майбутньому.

Стаття 46.

1. Ніщо у цій Декларації не повинно тлумачитися як таке, що надає будь-якій Державі, групі осіб або окремим особам будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії з порушенням Статуту Організації Об'єднаних Націй або бути використаними для виправдання чи заохочення будь-яких діянь, які можуть знищити або обмежити, повністю чи частково, територіальну цілісність або політичну єдність суверенних і незалежних Держав.

2. При здійсненні прав, проголошених у цій Декларації, права людини та основні свободи всіх людей заслуговують на повагу. Здійснення прав, викладених у цій Декларації, може обмежуватись тільки відповідно дозакону та міжнародних зобов'язань у галузі прав людини. Будь-які такі обмеження є недискримінаційними і строго необхідними виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших осіб, та забезпечення справедливих і найбільш нагальних вимог демократичного суспільства.

3. Положення, викладені у цій Декларації, повинні тлумачитися відповідно до принципів справедливості, демократії, поваги до прав людини, рівності, недискримінації, доброго врядування та добросовісності.

Голос України, № 202, 31 жовтня 2015 року.

Читати 1762 разів Останнє редагування Останнє редагування 13 листопада 2015

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Гімн

gimn1

help

Контакти

Адреса: 03150, м.Київ, вул. Антоновича, 157

тел. +38 (044) 200-22-01

E-mail:  patriot-org@ukr.net

 Прес-служба:   044 200-22-01;  063 829-77-46

                         

Соціальні мережі

Партнери партії