Соціальний захист
Ukrainian English French German Polish

Соціальний захист

Опубліковано в Соціальний захист Автор 25 жовтня 2016 0

Нещодавно прем'єр-міністр Володимир Гройсман проголосив новацію:  "Ми впровадимо 12-місячну розстрочку на оплату ЖКХ для тих, хто не бажає отримувати субсидію. Тобто у нас є два механізми, які можна використовувати: субсидія, і, з іншого боку, якщо такий варіант неприйнятний з тих чи інших причин, будь ласка, споживаємо сьогодні, а платимо 12 місяців", - пояснив керівник уряду.

А тим часом отримуємо все нові ускладнення на шляху отримання омріяних субсидій. Схоже, фантазії законотворців, що відповідають за винайдення нових перешкод при отриманні субсидій, не мають меж.  Як повідомлялося у вересні, Кабмін доповнив та змінив правила щодо оформлення, нарахування, перепризначення та скасування субсидій на оплату житлово-комунальних послуг (відповідна постанова №635). Відтепер українським сім'ям, в оселях яких приписалися нові жителі, скасовуватимуть автоматичний перерахунок субсидій та взагалі цю пільгу. Субсидії скасовуватимуть із наступного місяця після реєстрації нових мешканців. Щоб поновити дану пільгу, такі родини повинні будуть збирати документи повторно. І це на додаток до всіх інших моментів, що унеможливлюють отримання субсидії багатьма категоріями українців.

Надання споживачам розстрочки - це не крок назустріч, а справжнє знущання. І чи на всі комунальні послуги – електроенергію, опалення, водопостачання, утримання будинків, газопостачання тощо - можна буде оформити розстрочку, адже всі надавачі послуг різної форми власності і з кожним з них споживачу необхідно буде укласти окремі договори розстрочки (можна собі уявити цю мороку, чи, можливо, вона буде якось мінімізована)? Потрібна не підтримка у розстрочці, а комплексна державна програма, яка налаштована на ефективне та енергозберігаюче споживання для кожної людини. А щодо розстрочки - варто було спочатку розробити механізм відтермінування оплати комунальних послуг, (вже не обговорюючи їх шалено завищений розмір), розробити прозору і зрозумілу покрокову процедуру отримання та погашення розстрочки тощо. І взагалі, усі ці субсидії, розстрочки – чи не є вони ширмою для безсоромних махінацій уряду, чи існує чіткий облік на дотування людей, які отримують субсидії? Можна, наприклад, виділити із бюджету більше на субсидії, а насправді дати їх меншій кількості людей. Так само із розстрочкою. На її забезпечення можна списувати сотні тисяч гривень щомісяця. І перевірити це буде дуже складно.

«Переконаний, що все буде спокійно. На бюджетах сімей це (підвищені тарифи) не позначиться», - бадьоро заявив прем’єр Гройсман.

А от українці вважають інакше. Позначиться, і дуже відчутно. І результатом такої грабіжницької політики може стати не просто стриманий вияв антипатії народу до влади, а бурхливий сплеск невдоволення. Це дуже загрозливий сценарій, і нинішні можновладці мають усвідомлювати усі його ризики. Адже цинізму нинішньої влади немає меж, а її відверте знущання над власним народом до краю загострює соціальні протиріччя. Маємо сумні історичні приклади, чим це все може закінчитися, тому закликаємо владу отямитись і, нарешті, максимально справедливо вирішити проблему неадекватних комунальних тарифів. 

Опубліковано в Соціальний захист Автор 23 жовтня 2016 0

Нещодавно, 11 жовтня у Василькові під Києвом обвалився фасад школи.  Ще до приїзду співробітників Державної служби з надзвичайних ситуацій одинадцятикласники разом із батьками самостійно почали евакуацію з зруйнованої будівлі учнів молодших і середніх класів. Переляканих школярів спускали по пожежній драбині.

А що ж кажуть у Міністерстві надзвичайних ситуацій?  Причина обвалу - розмиття фундаменту будівлі дощовою водою. На це можна тільки зазначити, що пощастило нашим неробам з МЧС, що живуть не в країні з тропічними зливами, там би їм не вдалося так довго триматись на своїх посадах,  ні за що не відповідаючи. Наразі у роботі МЧС відчувається зухвала зневага до законодавства, обов’язку, байдужість та безвідповідальність. Відсутня інфраструктурна діагностика безпеки дитячих садків, шкіл, лікарень. Не проводиться профілактика будівель. Адже нічим іншим не можна пояснити те, що кожного року значна кількість населених пунктів потерпає від холодів, раз у раз від неякісного водопостачання й аварійного стану каналізації відбуваються спалахи небезпечних інфекційних захворювань, руйнуються житлові будинки.

РНБО також не дбає про наш з вами захист, не контролюючи діяльність своїх підлеглих у МЧС, і не виконуючи таким чином своїх обов’язків перед державою.

Добре, що внаслідок руйнування Васильківської школи ніхто не постраждав, а у зв'язку з цією подією в Україні будуть перевірені всі будівлі шкіл, побудовані до 1980 року. Сподіваємось на сумлінність перевіряльників, адже від цього залежить безпека життя дітей, а бездіяльнісь відомства у таких питаннях цілком можливо назвати злочинною.

Опубліковано в Соціальний захист Автор 18 жовтня 2016 0

Ситуація з охороною здоров’я є однією з найгостріших у нашій країні. Ця дуже важлива соціальна галузь існує на межі виживання. Численні намагання реформувати охорону здоров’я на законодавчому рівні були невдалими, і пов’язано це з багатьма чинниками, основний із яких — нежиттєздатність законопроектів. Кожен другий українець не звертається по медичну допомогу через брак коштів на лікування. І це в країні, де безкоштовна медицина є конституційною нормою (ст. 49 Конституції України декларативно це обіцяє). Спроби реформування медичної галузі  нагадують косметичний ремонт у будинку з аварійним станом.

І знову українське суспільство потребує підказок і рішень ззовні, знову ми йдемо шляхом запрошення зарубіжних вчителів, ніби повсякчас перебуваємо у стані «комплексу неповноцінності». В інтерв’ю «Громадському радіо» нинішній в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун якось зауважила: «Я не проживала в Україні все життя. Часом легше побачити переваги і недоліки системи зовні, збоку. Ті, хто тут працюють не можуть вийти за межі системи, я лікар з СШАі я можу подивитися на ситуацію більш об’єктивно». Можливо, керівництво держави і вбачає у цьому сенс, але українське суспільство, має свою думку з цього приводу. Скільки ще потрібно змушувати населення потерпати від горе-реформаторів з-за кордону? Де наші українські, патріотично налаштовані, кадри у державному управлінні? Адже, по великому рахунку, тільки людина, яка не просто фахівець, а в якої душа болить за майбутнє рідної держави, здатна зрушити тягар проблем, що мають на сьогоднішній день такі галузі, як медицина, правоохоронна система, система освіти.

У 2016-му уряд почав бездумне скорочення лікарняних ліжок. Ухвалили рішення, що Україні треба не 80, а 60 ліжок на 10 тисяч населення. Кажуть, економія, але при цьому не соромляться виділяти кошти на масові акції та гейпаради. Оптимізація ліжкового фонду нині відбувається у всіх лікарнях країни. Шкоди від змін зазнають як хворі, так і  лікарі, які після оптимізації підпадають під скорочення. Це нічого не нагадує? Ми вже бачимо наслідки «оновленої» поліції, з лав якої бездумно прибрали справжніх професіоналів, натомість зробивши гарну зовнішню «картинку для селфі». У підсумку маємо підвищення рівня злочинності і недосвідчених правоохоронців,  на яких у скрутну мить неможливо покладатись. А зараз прийшла черга лікарів? І чи врятують наше здоров’я нашвидкуруч «належно навчені західними фахівцями» парамедики? Знову будемо сподіватись, пропонуючи себе в якості піддослідних кроликів. Знову дозволяємо керувати своїм життям іноземним легіонерам, наївно сподіваючись, що хтось замість нас самих зможе вирішити наші проблеми.

Інфляція призвела до підвищення цін на медикаменти. Тепер літні люди в аптеках купують пігулки поштучно, економлячи кожну гривню. Бо за два роки ліки подорожчали втричі! У минулому році ще й скасували мінімальний асортимент соціально орієнтованих лікарських засобів, призначених для аптечних установ, який гарантував населенню наявність в аптеках відносно дешевих вітчизняних медпрепаратів. Програм розвитку вітчизняної фармакології не було і нема. Доходи аптечних мереж і дилерів ростуть, а населення вимирає.

Нова команда МОЗ на чолі з в.о. міністра доктором Уляною Супрун планує перевести українську медицину на лікування за західними стандартами. Наприклад, системне оновлення чекає на “швидку”: екстрену меддопомогу повинні надавати належно підготовлені та сертифіковані фахівці.Лікарі отримуватимуть індивідуальні ліцензії на практику та лікуватимуть за міжнародними протоколами — такі новації у планах МОЗ.

Але, всупереч очікуванням, медична реформа в Україні, схоже, розпочата не з переходу лікарень на самоокупність, їх приватизацію та запровадження страхової медицини. І навіть не з реформи виховання парамедиків. Першими кроками команди молодих  і не дуже реформаторів стане приватизація держпідприємств Мінздраву. Реформування неефективних державних лікувальних установ шляхом їх приватизації - шлях, який пройшли багато нині ефективних національних систем охорони здоров'я. І залучення приватних інвестицій дійсно могло б вдихнути життя в українську охорону здоров'я. Однак секретність, з якою в МОЗ узгоджують і планують продаж своїх активів, говорить про те, що в міністерстві налаштовані не на прозорий конкурс, а на тихий «міжсобойчик» старих і нових фаворитів міністерства. Список об'єктів, що готується до акційного розпродажу включає навіть ті підприємства, контроль над якими досі вважався непорушною стратегічною прерогативою держави. Наприклад, в приватні руки планується віддати реєстрацію і клінічні випробування ліків і вакцин. Процес приватизації повинен бути предметом обговорення суспільства. Якщо МОЗ приховує мету цієї приватизації, то навряд чи відсутня корупційна складова. Суспільство повинно почути позицію міністерства по кожному з  активів, які планується приватизувати і по кожному з  об'єктів, які хочуть ліквідувати. В першу чергу - за такими позиціями, як, наприклад, «Державний експертний центр», який займається реєстрацією ліків -  є науково-виробнича база, є напрацьована методологія, компетентний персонал. Власнику, що купує таку компанію, будь-які інші вкладення не потрібні - свої препарати реєструвати, а конкурентів просити почекати, а тих хто вже працює - перевіряти. Також рентабельними з першого дня будуть підприємства-постачальники МОЗ, які планують виставити на продаж - наприклад, «Укрмедпостач», «Політехмед».

Мусимо виживати в ці складні часи, хто як може, обмежуючи себе у найнеобхіднішому. І робимо це заради нашого майбутнього, розуміючи, що наразі наша країна потребує консолідації всіх патріотичних сил, проводячи реформи і одночасно борючись із знахабнілим агресором. Але ми не повинні страждати ще й через паразитів, що, прикриваючись кризовою ситуацією, цю кризу додатково поглиблюють, не маючи ні совісті, ні честі, продовжуючи безсоромно грабувати український народ. Особливо це стосується медицини, де корупційні ризики максимальні, і наразі це не просто питання нашого здоров’я,   а – не більше і не менше - питання нашого життя або смерті, питання виживання української нації і збереження її генофонду для майбутнього.

Опубліковано в Соціальний захист Автор 13 січня 2016 0

23 грудня 2015 року Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики затвердив Рекомендації засобам масової інформації з питань дотримання прав дитини. Політична Партія "ПАТРІОТ" підримує пропоновані Комітетом рекомендації, які дадуть змогу виконати вимоги законодавства про охорону дитинства, а саме про заборону пропагування у засобах масової інформації культу насильства і жорстокості, розповсюдження інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.

Необхідність розробки таких рекомендацій обумовлена тим, що останнім часом у програмах соціальних ток-шоу відбувається порушення прав дітей-учасників таких шоу. Як правило, на соціальних ток-шоу обговорюють проблеми, які виникають в тих чи інших сім’ях, випадки насильства в родині (зокрема сексуального насильства щодо малолітніх та неповнолітніх або їх розбещення) тощо.

Розгляд конкретних ситуацій у житті родин та їхніх дітей проходить на межі або з порушенням вимог сімейного та цивільного законодавства, насамперед статті 3 Конвенції ООН про права дитини та статті 24 Конституції України щодо недопущення дискримінації дитини та її батьків, норм Закону «Про телебачення і радіомовлення», стандартів журналістики та норм журналістської етики.


На засіданні Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики 23 грудня 2015 року член комітету народний депутат України Юрій Павленко представив розроблені ним у співпраці з першим заступником голови комітету народним депутатом України Ольгою Черваковою та громадською організацією «Телекритика» Рекомендації з питань дотримання прав дитини засобами масової інформації.


Зазначений проект до розгляду на засіданні комітету пройшов широке громадське обговорення, зокрема під час проведення в Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення круглого столу на тему «Діти на телебаченні: як висвітлювати та дотримуватися правил».


У рекомендаціях враховані пропозиції Уповноваженого Верховної Ради України Лутковської В. В., Уповноваженого Президента України з прав дитини Кулеби М. М., телевізійних компаній, правозахисних організацій, медіа-експертів, дитячих психологів. Рекомендації вже знайшли підтримку в національних та міжнародних громадських організаціях, які працюють в інтересах дітей, службах у справах дітей та громадян України.


Серед іншого засобам масової інформації рекомендовано дбати про фізичний та емоційний стан і гідність дітей, залучених до участі в програмах; приділяти належну увагу захисту прав дітей, які постраждали від будь-якого насильства (тим більше від сексуального); не розголошувати імена та інформацію про дітей.


Пропоновані методичні рекомендації дають змогу виконати вимоги законодавства про охорону дитинства, а саме про заборону пропагування у засобах масової інформації культу насильства і жорстокості, розповсюдження інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.
Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики рекомендує:


Загальні рекомендації:

Не можна залучати дітей до участі в програмах і передачах, що не дозволені їм для перегляду.

Програми за участю малолітніх та неповнолітніх дітей обов’язково мають проходити за участю психолога та юриста, які мають досвід роботи з дітьми та представляють інтереси дитини.

Журналістські матеріали, що стосуються дитячої соціальної проблематики (наприклад, усиновлення, дитяче насильство, підліткова злочинність, сексуальні злочини), мають містити коментарі фахових експертів — правозахисників, педагогів, юристів, психологів.

Журналісти мають поважати право дітей на приватність і не втручатися в приватне життя малолітніх та неповнолітніх, якщо інформація про них не становить суспільного інтересу.

Журналісти мають дбати про конфіденційність дітей. У разі висвітлення негативних подій у житті дитини або її сім’ї та таких подій, що можуть наразити дитину на небезпеку або спричинити негативне ставлення до неї з боку найближчого соціального оточення чи громади, обличчя дитини, її ім’я, прізвище, місця проживання та навчання приховуються.


Щодо згоди батьків або законних представників

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину відбувається тільки за згоди її законного представника. Повноваження батьків або законних представників дитини мають бути належним чином підтвердженими і перевіреними. Звертаємо увагу, що відповідно до законодавства України особи, позбавлені батьківських прав, які не вступили в батьківські права, опікуни над майном дитини, родичі другого-третього ступеня споріднення не є законними представниками дитини.

Якщо батьки або один із них є особою, яка порушує права дитини або вчинила стосовно неї кримінальне правопорушення, згоду на розповсюдження інформації про дитину має надати орган опіки та піклування за місцем проживання дитини.

Важливо враховувати, що хрещені, чоловік або дружина опікуна, брати і сестри дитини не мають повноважень законного представника дитини, а у разі усиновлення дитини її біологічні брати і сестри втрачають з усиновленими родинні стосунки.

Незалежно від будь-якої згоди, наданої законними представниками, журналісти мають дбати про фізичний та емоційний стан і гідність дитини, про яку йдеться в журналістському матеріалі. Якщо оприлюднюються відомості, що можуть зашкодити фізичному та емоційному стану й гідності дитини, її обличчя та персональні дані приховуються.


Щодо дітей, які стали жертвами або свідками злочинів

Запрошуючи дитину, яка стала свідком або жертвою травмуючих подій або злочину, необхідно враховувати, що вона вже травмована цими подіями. Пригадування, переказ цих подій обов’язково стане додатковим травмуванням для дитини. Тому необхідно мінімізувати негативні наслідки — уникати додаткового розпитування про такі події.

Дитину доцільно опитувати лише тоді, коли обставини події не можна повно і достовірно встановити за допомогою інших осіб і матеріалів, оскільки опитування може викликати стрес у дитини. Крім того, внаслідок особливостей сприйняття навколишніх подій, а також пам’яті і мови дитини повідомлена нею інформація не завжди може об’єктивно відтворювати подію.

Важливо враховувати, хто саме є кривдником дитини. У разі якщо кривдником є безпосередньо член сім’ї, батьки або особа, з якою проживає дитина, необхідно вживати заходів не тільки для покарання кривдника, а й щодо інформування дитини — з ким вона залишиться після вилучення з сім’ї або відокремлення кривдника. Арешту кривдника в прямому ефірі недостатньо для захисту дитини. Має відбутися передача дитини органу опіки та піклування, його соціальним службам для гарантування безпеки дитини.

Під час з’ясування у студії та поза нею основних обставин травматичної події або злочину, свідком або жертвою якого стала малолітня або неповнолітня дитина, варто враховувати загальні правила, які встановлені законодавством стосовно допиту малолітніх і неповнолітніх свідків (стаття 142 КАСУ, інші процесуальні закони, як це передбачено вимогами ч. 2 статті 12 Конвенції ООН про права дитини).

Дитині необхідно роз’яснити, що вона може відмовитися від участі у програмі, хто може побачити її розповідь, не можна вдаватися до протиправних переконань (шантажування, залякування).

Звертаємо особливу увагу, що навіть судові провадження здійснюються у закритому судовому засіданні, якщо розглядаються справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності особи або є необхідність запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставини, які принижують гідність особи.

Під час опитування дітей-жертв сексуального насильства важливо враховувати багато факторів: рівень розвитку дитини, тяжкість сексуального насильства та інформацію, отриману від батьків або інших джерел. При цьому необхідно дотримуватися етично-моральних аспектів цієї процедури, застосовуючи індивідуальний підхід до дитини-жертви, щоб уникнути додаткового психотравмуючого впливу на неї нагадуванням про те, що трапилося.

Щоб участь у програмі не викликала у дитини стресу, великого хвилювання, необхідно забезпечити спокійну доброзичливу атмосферу під час зйомок. Важливо гарантувати присутність поруч із дитиною дорослої особи, якій вона довіряє і поруч із якою почуваєть-ся спокійно (чого не може дати висока посадова особа або незнайома дитині людина, незважаючи на її фахову підготовку).

Присутність особи, якій дитина довіряє, не лише забезпечує спокійну для дитини атмосферу. Такі люди можуть допомогти знайти індивідуальний підхід до дитини, оскільки вони знають особливості її розвитку, можуть переформулювати певні питання у спосіб, що був би зрозумілим для дитини. Крім того, вони можуть звернути увагу на певні особливості її світосприйняття, пам’яті, мови тощо. Такі відомості можуть мати важливе значення для об’єктивності викладу подій.

Важливо для запобігання психічному впливу на дитину вивести із студії осіб, які підозрюються у жорстокому ставленні, вчинили злочин щодо дитини або мають на неї негативний вплив (наприклад, дитина боїться цієї особи).

Імена та інша інформація, що може викрити/встановити особу малолітньої або неповнолітньої людини, задіяної у кримінальному провадженні як жертва чи свідок, не повинна розголошуватися на будь-якій стадії процесу.

Обов’язкове до виконання судове рішення, пов’язане з малолітніми та неповнолітніми (зокрема жертвами та свідками), можна розголошувати, проте не повідомляючи жодної особистої чи іншої інформації, за якою можна зрозуміти їхні персональні дані.

Необхідно подбати, щоб розголошувана інформація у разі її поєднання з інформацією, опублікованою/продемонстрованою в інших джерелах, не створювала можливості викриття особи дитини.

Телебачення не повинно в своїх передачах подавати насильство як пересічну подію; детально описувати спосіб, в який це насильство вчинено; визначати ситуацію, яка спричинила насильство, безвихідною, а причини — такими, що виправдовують цей вчинок. Має бути надано коментар психолога і юриста, які засуджують насильство і пояснюють, що з будь-якої ситуації є інший, ненасильницький, вихід; наведено титри з інформацією про телефони довіри та соціальних служб.


Дуже важливо. Для максимального врахування інтересів та прав дитини радимо використовувати рекомендації, викладені у Керівних принципах ООН, що стосуються правосуддя в питаннях, пов’язаних з участю дітей-жертв та свідків злочинів 


Щодо дітей, які вчинили злочин або правопорушення


Інформація про перебіг кримінального процесу проти дитини або вирок, винесений у такій справі, не повинні розголошуватися. Також забороняється робити аудіо- та відеозаписи таких процесів.


Висвітлення проблем дітей, які перебувають у конфлікті із законом, як правило, фокусується на вікових причинах злочинності, на природній схильності дітей до злочинів, що є абсолютно невиправданим.


Сам факт вчинення дитиною діяння, яке передбачено Кримінальним кодексом як злочин, не може бути підставою для визначення винуватості дитини. Визначити винуватість може тільки суд.


Попри те, що дитина вчинила діяння, яке може бути визначене як злочин, не можна обмежувати права дитини. Саме тому Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси передбачають спеціальні процедури допиту, досудового та судового слідства для неповнолітніх, а малолітні взагалі є непідсудними. Навіть судові провадження здійснюються у закритому судовому засіданні, якщо обвинуваченим є неповнолітній.


Законодавство України з останньою редакцією Кримінального процесуального кодексу України запроваджує низку процедур щодо детального вивчення виховної спроможності сім’ї підозрюваного неповнолітнього і як причини вчинення діяльності, і як складової процесу виправлення дитини.


Щодо протидії участі дітей у збройному конфлікті


Національне законодавство України, а саме Закон України «Про охорону дитинства» (стаття 30), забороняє участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, створення дитячих воєнізованих організацій та формувань, пропаганду серед дітей війни та насильства. Закон про військовий обов’язок та військову службу (стаття 15) визначає, що на строкову військову службу призиваються громадяни України, яким виповнилося 18 років.

Держава має вживати всіх можливих заходів для забезпечення захисту прав дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, та догляду за ними.


Висвітлення в засобах масової інформації випадків участі дітей у збройних формуваннях та у військових діях як приклади героїзму є таким, що суперечить законодавству України та Конвенції ООН про права дитини, положенням Факультативного протоколу до Конвенції ООН з прав дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах.


Пропоновані методичні рекомендації дадуть змогу виконати вимоги законодавства про охорону дитинства, а саме про заборону пропагування у засобах масової інформації культу насильства і жорстокості, розповсюдження інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.

 По матеріалам "Голос України".

Гімн

gimn1

help

Контакти

Адреса: 03150, м.Київ, вул. Антоновича, 157

тел. +38 (044) 200-22-01

E-mail:  patriot-org@ukr.net

 Прес-служба:   044 200-22-01;  063 829-77-46

                         

Соціальні мережі

Партнери партії