Про місце культури в системі національної безпеки
Ukrainian English French German Polish

Про місце культури в системі національної безпеки Рекомендовані

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Коли під час Другої світової війни Вільяму Черчиллю, тодішньому прем’єр-міністру Великобританії, принесли на підпис проект бюджету, він запитав:
– А де кошти на культуру?
– У нас же війна, пане прем’єр, – отримав він відповідь.
– А заради чого ж ми тоді воюємо? – запитав знову Черчилль.

Цей класичний приклад дає нам ключ до розуміння місця культури в системі національної безпеки.
Варто зауважити, що таке поняття як «інформаційно-культурний простір», на жаль, не розглядається на стратегічному рівні (вищим керівництвом держави) як складова національної безпеки. Так, в Стратегії національної безпеки України, введеній в дію указом Президента України від 26 травня, поняття «інформаційно-культурний простір» не згадується жодного разу. Можливо, розробники документу підсвідомо включили його в «гуманітарну та інші сфери»?
Хоча питання інформаційної безпеки, ведення інформаційної війни проти України, комунікативної політики країни розглядаються більш досконало.
В Стратегії серед актуальних загроз національній безпеці згадується «приниження української мови і культури, фальшування української історії», однак цей напрям не отримав цілісного і комплексного визначення, а головне – він не потрапив в режим планування та, відповідно, залишився без механізмів реалізації.
Такі однобокі підходи до надважливої теми «інформаційно-культурний простір» грають на руку путінським агресорам, оскільки опосередковано підтримують пропагандистський штамп Кремля про те, що українська державність штучна та імітаційна.
Інформаційний та інформаційно-культурний простір мають рівнозначні і навіть рівнозалежні індикативні виміри в сучасному світі. А сучасний глобальний світ, бажаємо ми того чи ні, постає перед нами у вигляді контентних потоків.
Тобто, якщо ми ставимо перед собою задачу свідомого утримання громадян на рівні ідеалів і цінностей Революції Гідності та модернізованої національної безпеки України, то ми повинні привертати публічну увагу громад, відтак і суспільства, передусім, до культурно-етнічних, культурно-територіальних, інформаційно-культурних вимірів життя.
Сьогодні інформаційно-культурний простір став ареною розвитку інноваційних економіко-технологічних укладів нової ери творення життя громадян і громад.
Перш за все, це відбувається на рівні створення нових сервісів (послуг), розвитку конкуренції на рівні самореалізації громадян. Тобто, до звичайних економіко-виробничих та соціально-політичних взаємин додався потужний пласт культурно-ментальних можливостей громад, які будуть розвиватися пришвидшеними темпами за умов проведення повноцінної, а не фейкової децентралізації.
Інформаційно-культурний простір – як середовище майбутнього – вимагає сьогодні від державних мужів і безпекового сектору не просто примітивної уваги, а виходу на партнерські взаємини із громадами та культурно-мистецькими інститутами громадянського суспільства, із арт-технологами чи просто ініціативною молоддю щодо спільного творення культурно-територіальних стратегій.
Результатом такої співпраці має стати творення нових територіально-адміністративних управлінських правил і регламентів.
Кожна територія нашої країни – це неповторна в історичному вимірі місцевість. Відтак інформаційно-культурний простір України варто розглядати як територіальні поля з особливостями культурно-історичного дискурсу та ментальних підвалин всіх можливостей, які тут присутні.
Поєднання цих полів, що було практично неможливо за диктату державно-ієрархічної уніфікації та жорсткої регламентної стилістики в питаннях інформаційно-культурних середовищ життя громад і регіонів, дасть унікальну можливість зростання патріотизму громадян та суспільства загалом.
Відсутність єдиного інформаційно-культурного простору за умов більшовицького диктату та нав’язування хибних цінностей породжував страх (нерідко всеохоплюючий) за власне життя, життя близьких, існування громад та держави в історично-ментальному (духовному) вимірі.
Навпаки, творення єдиного інформаційно-культурного простору незалежної держави знищує страх зникнення етнічно-конфесійної культури, породжує гордість за свою країну і її історію, надає простір для потужних і креативних сценаріїв вільного розвитку громад.
Інформаційно-культурний простір України в умовах окупації АРК, кровоточивого АТО, поширеного наступу глобального тероризму путіністів у світі із загальнолюдської цінності перетворився, завдяки кремлівським технологам, в ресурсно-людську здобич гібридного агресора. Особливо яскраво це відчувається на Донбасі, де «телевізор Путіна» змінює не лише свідомість мас, а й їхню етнічно-ментальну сутність. Фактично, це є гуманітарно-ментальною катастрофою, яка вже загрожує не лише Україні, а й будь-якій іншій державі, на яку буде спрямована інформаційно-месіанська агресія Росії.
Толерантний інформаційно-культурний простір України є важливим виміром існування України в сучасному глобальному світі. І він вимагає від суспільства уваги та підтримки всіх напрямів творчості та прикладних проявів інноваційного творення, передусім, нових напрямів цифрової цивілізації.
Сьогодні надважливо розвивати партнерсько-культурні підвалини всіх історико-географічних цінностей України не тільки в урбанізованих ареалах життя, але й в найменших населених пунктах. Варто взяти за відправну точку тезу – де є люди, там є гідність, честь і пам’ять – як історична, так сьогоднішня.
Інформаційно-культурний простір України має в своїй основі європейське багатоманіття. А це зайвий раз доводить нам сьогодні, що монополізація контентних потоків із декількох джерел-холдингів не має перспективи, оскільки веде до монополізації інформаційного (передусім) простору.
Медійну холдингізацію держави слід розглядати як одну з ключових небезпек для інформаційно-культурного простору держави, а відтак для її національної безпеки. Агресор, який має достатньо інформаційно-медійних ресурсів для створення майже монопольного стану в цій галузі в Україні, використовує увесь арсенал комунікаційно-контентної безпеки у своїх інтересах.
Державі і суспільству ці величини слід сприймати як величини прикладної реальності, а не просто складності сучасного періоду розвитку.
Ресурсність інформаційно-культурного простору без уваги державного управління та законодавця віддається агресору задарма чи ще й в навантаження, якщо українські медіа-холдинги замість тиражування національного культурного продукту грають в корпоративні війни та ігнорують комунікаційний контент (зокрема, ця дилема виникає в умовах гібридної війни, коли немає достатньої кількості якісного контенту про реалії АТО, а той, що з’являється, брендований іншим виробником (медіаконкурентом).
Інформаційно-культурний простір має чимало складових. Однак хотів би привернути увагу до однієї з них – бібліотечної справи. Зокрема, національних бібліотек, фонди яких – як сховища документованої національної пам’яті – можуть, за розуміння цього аспекту на державному рівні, стати інформаційно-технологічною базою надсучасної гуманітарно-контентної інфраструктури, довкола якої вибудовуватиметься, зокрема, у повномасштабному форматі сегментована інформаційна безпека держави.
Участники “круглого столу” також зазначили, що без ідентичності українського народу Україна не одержить перемогу над Росією, яка намагається збурити з середини нашу країну через проросійські ЗМІ.
У зв’язку з цим вчені, громадські діячі та політики, які були присутні на засіданні “круглого столу” в Укрінформі, прийняли рішення звернутися до Президента України для того, щоб він втрутився в ситуацію, яка є критичною в інформаційно-культурному просторі, і яка загрожує національній безпеці України.

Читати 3666 разів Останнє редагування Останнє редагування 30 листопада 2015

1 коментар

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Гімн

gimn1

help

Контакти

Адреса: 03150, м.Київ, вул. Антоновича, 157

тел. +38 (044) 200-22-01

E-mail:  patriot-org@ukr.net

 Прес-служба:   044 200-22-01;  063 829-77-46

                         

Соціальні мережі

Партнери партії