Історія України
Ukrainian English French German Polish

Історія України

Опубліковано в Історія України Автор 12 грудня 2016 0

Cьогодні, 12 грудня, - 124-річчя з дня народження полковника армії УНР, військового і політичного діяча, одного з найближчих соратників Євгена Коновальця – Андрія Мельника.

Опубліковано в Історія України Автор 23 жовтня 2016 0

   Процитуємо слова доктора історичних наук України, професора Станіслава Кульчицького:

«Восени 2018 року настане 85-та річниця Голодомору.

Нашим моральним обов’язком мусить бути звернення до ООН з метою підтвердити на міжнародному рівні визначення Голодомору геноцидом українського народу, як це визнано законом, прийнятим Верховною Радою 28 листопада 2006 року.

Перше звернення до ООН у зв’язку з 75-ю річницею Голодомору було невдалим внаслідок двох причин: протидії Російської Федерації і непереконливої аргументації про мету та механізм сталінської каральної акції. У 2018 році протидія РФ буде послаблена катастрофічним падінням її міжнародного авторитету. Отже, шансів на визнання Голодомору геноцидом Генеральною асамблеєю ООН стане більше. Залишається відкинути помилкові та знайти переконливі аргументи.»

   Тема геноциду у сучасному світі має отримати новий рівень цивілізаційного звучання. Геноцид українства - Голодомор, єврейства - Голокост, кримськотатарського народу - тотальна депортація 1944 та 2016 рр. та окупаційна заборона Меджлісу.

  Український голод 1932-1933 рр. мав іншу природу і іншу мету, ніж єврейський Голокост. Очільники Кремля намагалися зробити українську націю «складовою частиною радянського народу» різноманітними засобами, зокрема терористичними, але не йшлося про цілковите фізичне винищення громадян української національності, тобто про етнічну чистку. Мета державного терору, яким є терор голодом, була одна: підпорядкувати українців, знищуючи і залякуючи їх. Тоді як метою нацистів було фізичне винищення євреїв як певної спільноти - національної, етнічної і релігійної.

  Брак достовірних демографічних даних того періоду завжди впливав на експертні оцінки кількості жертв української трагедії. Спочатку фігурували цифри 3 - 4 млн жертв Голодомору, пізніше цифра зросла - 7 млн, звучала також  цифра 10 млн. Неможливо сподіватися на документальне підтвердження доказів геноциду українців в історичних документах Кремля. У той час на півдні Росії спалахували антирадянські повстання, і вилучення хліба, як виявилося, придушувало їх ефективніше, ніж військова сила. Тоді Сталін зрозумів, що тяжко голодуючі селяни нездатні на опір. 1 січня 1933 року він надсилає керівникам України телеграму з вимогою оголосити селянам, щоб вони здавали державі «раніше розкрадений (!) і прихований хліб». Ті, хто не здавав хліб добровільно, мали бути покарані відповідно до закону від 7 серпня 1932 року, відомого в народі як «закон про п’ять колосків». Свідки Голодомору, які вижили, підтверджують факт цілковитого очищення сільської місцевості України і Кубані від продовольства.

   Це наша з вами історична пам'ять, і патріотичний обов’язок нашого покоління зберегти цю пам'ять для поколінь майбутніх.

  У жовтні 2016 року видавництво «Кліо» випустило у світ 800-сторінкову книгу «І чого ви ще живі?». Тетяна Боряк упорядкувала її з кількох рядків у кожному з опублікованих спогадів, які засвідчували конфіскацію всієї їжі. Книжка є документальним доказом того, що держава створила для селян умови, несумісні з виживанням. Беззаперечним доказом геноциду є сама смерть мільйонів українських селян від голоду.

  В постанові А. Дудченка і заступника Генерального прокурора М. Голомши про направлення кримінальної справи №475 до суду було вжито абсолютно правильну формулу звинувачення: «Навмисне позбавлення жителів сільської місцевості України всіх продуктів харчування і доступу їх до їжі. Що спричинило масове вбивство голодом представників української національної групи як такої, оскільки абсолютну більшість сільської людності становили українці, а абсолютну більшість українців становили селяни». Наголошуємо на необхідності не знімати з контролю дану справу, не зраджувати пам’яті мільйонів замордованих голодом наших співвітчизників.

  Потрібно дуже обережно обирати слова, коли йде мова про страждання будь-якого народу у той чи інший історичний період часу – чи мова йде про геноцид голодом українського населення, чи про жертв Голокосту. Проявом неповаги до народу України пролунав виступ президента Ізраїлю Реувена Рівліна у Верховній Раді України під час парламентських слухань на тему «75-і роковини трагедії Бабиного Яру: уроки історії та сучасність». З його слів виявляється, що пособниками нацистів у розстрілах в Бабиному Яру були українці, серед яких «особливо виділялися бійці ОУН». Виходить, виділялися знущанням, за заявою Рівліна, ті, хто прийняв мученицьку смерть разом з євреями та іншими народами. Наразі історично підтверджено шістсот двадцять одне прізвище членів Організації українських націоналістів, закарбоване серед ста тисяч офіційно визнаних жертв Бабиного Яру — українців, євреїв, ромів, росіян, татар, поляків, білорусів...

 В. Ющенко свого часу дозволив опублікувати секретні списки більшовиків з єврейським корінням, що використовуючи своє службове становище цілеспрямовано винищували український народ через непокору, вбачали своє завдання у боротьбі з православною вірою, підпалі православних храмів і святинь. Відомі також і факти співпраці євреїв з поліцією рейха, факти колабораціонізму, коли саме євреї заарештовували і вбивали і як представників української нації, так і своєї власної.

   Тому не варто просто розкидатись словами, коли мова йде про злочини геноциду, не варто перетворювати старий попіл на вогонь нищівного багаття, тим більше, що гріхів у тих, що виголошують звинувачення, ніяк не менше, а іноді й більше, ніж у звинувачених.

  Адже на долю української нації за нашу багатовікову історію випало чимало страшних випробувань, але, дякувати Богові, ще живі свідки трагедій минулого століття, свідки Голодомору і трагедії у Бабиному Яру. Тому, хоча б з поваги до них, не будемо перекручувати історію, як завжди робили радянські пропагандисти, як продовжують це робити нинішні їх нащадки у Кремлі. Голодне лихоліття 33-го, трагедія Бабиного Яру  - не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам'ять багатьох поколінь.

   Сподіваємось, що Генеральна асамблея ООН визнає Голодомор українців геноцидом, адже сьогодні необхідно нагадувати про минуле задля майбутнього, бо відсутність історичної пам’яті породжує бездуховність та підштовхує нинішніх шалених агресорів до скоєння нових злочинів проти людства.  

Опубліковано в Історія України Автор 14 червня 2016 0

14 червня 1891 року народився Євген Коновалець, полковник Армії УНР, командант корпусу січових стрільців, командант УВО, голова Проводу Українських Націоналістів.

Сторінка 1 із 2

Гімн

gimn1

help

Контакти

Адреса: 03150, м.Київ, вул. Антоновича, 157

тел. +38 (044) 200-22-01

E-mail:  patriot-org@ukr.net

 Прес-служба:   044 200-22-01;  063 829-77-46

                         

Соціальні мережі

Партнери партії